Через чверть століття після війни в глухому лісі під Вязьмою був знайдений танк БТ-7 з добре помітним тактичним номером 12. Люки були закриті, в борту темніла пробоїна. Коли машину відкрили, на місці механіка-водія виявили останки молодшого лейтенанта-танкіста. У нього був наган з одним патроном і планшет, а в планшеті - карта, фотографія коханої дівчини і не відправлені пісьма від 25 жовтня 1941 р.
Здравствуй, моя Варя ні, не зустрінемося ми з тобой. учора ми опівдні громили ще одну гітлерівську колону. Фашистський снаряд пробив бічну броню і розірвався всередині. Поки вів я машину в ліс, Василь помер. Рана моя жорстока.
Поховав я Василя Орлова в березовому гаю. У ньому було світло і затишно. Василь помер, не встигнувши сказати мені жодного слова, нічого не передав своїй гарній Зої і для біловолосої Марійці, схожої на кульбабу в пуху.
Ось так з трьох танкістів залишився я одін. В сутемень в'їхав я в ліс. Ніч пройшла в муках, втрачено багато крові. Зараз чомусь біль, яка пропалювала всі груди, вляглася і на душі тихо.
Дуже прикро, що ми не все зробили. Але ми зробили все, що змогли. Наші товариші поженуть ворога, який не повинен ходити по наших полях і лісах. Ніколи я не прожив би життя так, якби не ти, Варя. Ти допомагала мені завжди: на Халхін-Голі і тут.
Напевно, все-таки, хто любить, той є добріший до людей. Спасибі тобі, рідна! Людина старіє, а небо вічно молоде, як твої очі, в які варто тільки дивитися та милуватися. Вони ніколи не постаріють і не зблякнуть.
Пройде час, люди залікують рани, люди побудують нові міста, виростять нові сади. Настане інше життя, інші пісні співатимуть. Але ніколи не забувайте пісню про нас, про трьох танкістів.
У тебе будуть рости красиві діти, ти ще будеш любити. А я щасливий, що йду від вас з великою любов'ю до тебе.
Джерело:https://youtu.be/3JnEZU6h-ko
